оніміти

-і́ю, -і́єш, док.

1) Стати німим, втратити здатність говорити. || Втратити на якусь мить здатність говорити й вільно рухатися під впливом якого-небудь сильного почуття, переживання.

2) Перестати говорити, замовкнути. || Перестати звучати, заглухнути (про звуки взагалі).

3) Стати цілком нерухомим; завмерти, заціпеніти.

4) Втратити на деякий час чутливість, гнучкість, здатність рухатися (про частини тіла); затерпнути.